вторник, 22 апреля 2014 г.

Мо́хи, Мохоподібні (Bryophyta) — група вологолюбних наземних, рідше водяних рослин простої будови. Квіток чи насіння не мають. У життєвому циклі фаза гаметофіту переважає над спорофітом. Переважно багаторічні рослини, що характеризуються груповими формами росту (дерновники, куртини, подушки). Відомо понад 18 тис. видів на всій земній кулі. За деякими системами виділяється 5 надкласів, які в свою чергу поділені на 8 класів.

Наука, що вивчає мохи, називається бріологією.
груп він має, відповідно, різну будову. Гаметофіт моху являє собою більш-менш вертикальне несправжнє стебельце (каулідій) з дрібними несправжніми листками-філоїдами без справжніх коренів, або слань (талом) з ризоїдами. Провідна система мохоподібних проста, трахеїди та судини відсутні. На гаплоїдному гаметофіті розвиваються чоловічі (антеридії) та жіночі (архегонії) статеві органи. Диплоїдний спорофіт (спорогон) дуже редукований, найчастіше паразитує на гаметофіті. Він побудований із спороносної коробочки і ніжки з гаусторієм, яким присмоктується до гаметофіта. Будова спорогону, як і будова гаметофіту, має систематичне значення при визначенні мохів. У коробочці (утворюється після запліднення на жіночому гаметофіті) після редукційного поділу утворюються спори.

Із одноклітинної спори розвивається тільки статеве покоління, або гаметофіт. Із спори проростає первинна нитка — протонема, на якій закладається одна або декілька бруньок. Вторинна протонема розвивається у результаті регенерації клітин гаметофіту або спорофіту.

Органи статевого розмноження на рослині розташовуються групами. Зазвичай групи гаметангіїв додатково захищені листоподібними утворами. Вони можуть знаходитись на спеціальних підставках, або бути зануреними у талом. Антеридії, наприклад, можуть розташовуватись разом із стерильними нитками-парафізами, що запобігають їх злипанню.

Антеридії мають вигляд видовжених або округлих мішечків з одношаровою оболонкою на ніжці. Всередині антеридію утворюються дводжгутикові сперматозоїди.

Архегоній мохоподібних у типовому випадку має пляшкоподібну, або колбоподібну форму із звуженою шийкою та розширеним черевцем, де розташовується крупна яйцеклітина. У каналі шийки над яйцеклітиною знаходиться черевна канальцева та декілька шийкових канальцевих клітин. При дозріванні архегонію канальцеві, шийкові та черевна клітини ослизнюються та на їх місці утворюється вузький канал, яким сперматозоїди потрапляють до яйцеклітини.

Спорофіт (спорогон) складається з одного спорангію (коробочки), який розташований на тонкій ніжці. У нижній частині ніжка переходить у так звану стопу, за допомогою якої спорофіт з'єднується з гаметофітом. Коробочку зазвичай закриває верхня, видозмінена частина архегонію — ковпачок (каліптра). У деяких мохоподібних спорофіти можуть бути цілком занурені у тіло гаметофіту, у інших — піднімаються на особливих виростах пластинчатого талому, у деяких мають форму стручка.

Класифікація мохів

Перші спроби класифікації мохів базувались на відмінах у будові талому. Так виділились групи антоцеротових мохів (клас Anthocerotopsida), печіночників (клас Marchantiopsida) та листкостеблових мохів (клас Bryopsida). На сьогодні, за різними даними, вчені виділяють від 3-х до 8-класів у складі відділу Мохоподібних (Bryophyta).
До складу надвідділ (Superdivisio) Bryobionta (Мохоподібні) України входять три відділи[1]:
відділ Anthocerotophyta з одним класом — Anthocerotopsida, одним порядком — Anthocerotales, однією родиною — Anthocerotaceae, 2 родами та 4 видами;
відділ Marchantiophyta з двома класами — Marchantiopsida та Jungermanniopsida, які включають 10 порядків, 32 родини, 61 рід із 188 видами;
відділ Bryophyta з 5 класами — Sphagnopsida, Andreaeopsida, Polytrichopsida, Tetraphidopsida, Bryopsida, які включають 18 порядків, 50 родин, 190 родів із 640 видами.




Яблуня

Я́блуня (лат. Malus) — рід листопадних дерев і кущів родини Розові з кулеподібними солодкими чи кисло-солодкими плодами.
Рослина 4-12 м заввишки, з щільними кронами.
Листя

Листя 3-10 см завдовжки, чергові, прості, з зубчастим краєм.
Квіти

Квіти мають п'ять пелюсток, які можуть бути білими, рожевими або червоними; зазвичай з червоними тичинками. Цвітіння відбувається навесні і варіюється значно залежно від підвиду і сорту.
Плоди

Фрукти (плід) кулясті з зернятками, різні за розмірами: від 1-4 см в діаметрі (в більшості видів диких рослин), і до 6 см. Плід несправжній (яблуко), соковитий, багатий на вітаміни, цінний харчовий продукт.
Яблуня поширена в північній півкулі. Культурні форми яблуні у світовому асортименті нараховують до 15 тисяч сортів. Яблуня є одним з найбільш культивованих фруктів у світі. Зокрема, український селекціонер Ро Лев Михайлович створив 12 сортів яблуні.

Яблука є важливим джерелом поживних речовин в країнах з помірним кліматом. Зимові яблука збирають в кінці осені і зберігають в камерах або на складах при температурі вищій за точку замерзання. В Україні вирощують близько 60 сортів яблук (літні — Паперівка, Боровинка, Слава переможцям тощо; осінні — Антонівка, Макінтош тощо; зимові — Ренета золота, Ренета Симиренка, Кримське зимове, Сари Синап, Кандиль Синап тощо). У природній структурі плодових і ягідних насаджень всіх категорій господарств на яблуню припадало 61,6% площ (1980). У громадських садах вирощувалися переважно яблука. Світовий збір — 39 млн т. (1984).

Лікувальні властивості

Значення яблук полягає в тому, що вони є прекрасними попереджувачами накопичення холестерину в організмі і забезпечують підтримання вмісту холестерину на допустимому рівні за щоденного споживання. Цей ефект пояснюється високим вмістом пектину в шкірці. Крім того, пектин запобігає поглинанню жирів та цукрів і виводить холестерин з крові. Високий вміст калію в м'якоті яблук сприяє виведенню надлишкових вод з організму. Яблука корисні для роботи серця — підвищенний вміст калію та присутність пектину запобігають відкладанню жирів в артеріальній стінці та виникненню артеросклерозу.

Декоративне значення

У декоративних цілях гібридні яблуні вирощують заради цвітіння.

Види

Malus angustifolia
Malus asiatica — Яблуня азіатська
Malus baccata — Яблуня ягідна
Malus baccata var. baccata — Яблуня китайська
Malus baccata var. mandshurica — Яблуня манчжурська
Malus coronaria — Яблуня вінцева
Malus doumeri
Malus florentina
Malus floribunda — Яблуня японська
Malus fusca — Яблуня орегонська
Malus halliana
Malus honanensis
Malus hupehensis
Malus hybrid rootstock
Malus ioensis — Яблуня айовська
Malus kansuensis
Malus mandshurica
Malus micromalus
Malus niedzwetzkyana
Malus ombrophilia
Malus orientalis
Malus prattii
Malus prunifolia — Яблуня сливолистна
Malus pumila — Яблуня райська
Malus sargentii
Malus sieboldii — Яблуня зибольда
Malus sieversii
Malus sylvestris Mill. — Яблуня лісова або європейська
Malus sylvestris var. praecox (Pall.) Borkh. — Яблуня рання
Malus toringoides — Яблоня торинговидна
Malus transitoria
Malus trilobata
Malus tschonoskii
Malus x domestica — Яблуня домашня
Malus x domestica x Malus sieversii
Malus x domestica x Pyrus communis
Malus xiaojinensis
Malus yunnanensis
Malus sp





Черешня (Prunus avium) — рослина роду слива (Prunus) родини розових (Rosaceae).
Листя коротко загострені, еліптичні-яйцеподібні, пильчаті, злегка зморщені; черешки з двома залозками в основі платівки, довжиною до 16 см.

Білі квіти у суцвітті. Чашолистків та пелюстків по п'яти, тичинок — багато, маточка одна.

Плід — солодка, куляста або злегка серцеподібна чорна, жовта або червона кістянка, у дикорослих дрібніша, ніж у культурних, до 2 см в діаметрі. Плоди черешні мають до 17 % цукру та до 1,1 % органічних кислот.

Цвіте черешня в кінці березня — початку квітня, плодоносить з другої половини травня.
Черешня дико росте серед іншого в Україні, в Молдавії, на Кавказі. Культивують черешню у всіх частинах світу; в Україні найбільше поширена в південній і центральній частині, в Степу та в південно-західній частині Лісостепу. Особливо поширені черешня на піщаних ґрунтах Мелітопільщини.

В Україні розповсюджені сорти: Скороспілка, Гедельфінгер, Біґаро Дайбера, Одеська чорна, Наполеон, Рожева тощо.
Шкідниками вишні є Вишнева муха та Вишнева попелиця які можуть завдавати значної шкоди пагону та плодам.






Царство рослин налічує понад 1000 тисяч видів. Усі рослини поділяються на 2 відділи: Справжні зелені водорості (Chlorophyta), до яких відносять більшість зелених водоростей, і силіконові (Streptophyta), до якого відносять деякі складнші зелені водорості та всі наземні рослини.
Раніше до нижчих рослин відносили також слизовики, гриби, всі водорості: діатомові, бурі, червоні та евгленові, але останні класифікації виділяють перші два до царства Гриби, а решта залишається некласифікованою (їх інколи відносять до царства Найпростіші).
відділ Зелені водорості (Chlorophyta)
клас Chlorophyceae (наприклад хламідомонада, вольвокс)
клас Pedinophyceae
клас Prasinophyceae
клас Trebouxiophyceae (наприклад хлорела)
клас Ulvophyceae
відділ Вищі рослини (Streptophyta)
клас Chlorokybophyceae
клас Klebsormidiophyceae
клас Mesostigmatophyceae
клас Zygnemophyceae
— Streptophytina
клас Charophyceae
клас Coleochaetophyceae
— Ембріофіти (Embryophyta) (наземні рослини)
— Антоцеротофіти (Anthocerotophyta)
— Мохи, Бріофіти (Bryophyta)
— Печіночники, Маршанціофіти (Marchantiophyta)
— Судинні рослини (Tracheophyta)
— Плауноподібні, Лікоподіофіти (Lycopodiophyta)
клас Ізоетопсиди (Isoetopsida)
клас Плауноподібні, Лікоподіопсиди (Lycopodiopsida)
— Euphyllophyta
— Moniliformopses
— Насінні (Spermatophyta)
— Хвойні (Coniferophyta)
— Гінкгоподібні (Ginkgophyta)
— Саговникоподібні (Cycadophyta)
— Гнетоподібні (Gnetophyta)
— Покритонасінні, Магноліофіти (Magnoliophyta)

Зеле́ні росли́ни — царство живих організмів. Назва була запропонована у 1981році, щоб відрізніти представників царства від попереднього визначення рослин, які до того не створювали монофілетичну групу. Також царство відоме під назвою Chlorobionta або група Chlorophyta/Embryophyta. Більшість членів царства були включені до царства Рослини (Plantae) в 1866 Ернстом Геккелем. Представники царства — автотрофні організми, для яких є характерною здатність до фотосинтезу та наявність щільної клітинної оболонки, яка утворена здебільшого целюлозою. Запасною речовиною у рослин є, як правило, крохмаль. Рослини є першою ланкою всіх харчових ланцюжків, так що від них залежить життя тварин. Вони є джерелом більш як десяти тисяч біологічно активних речовин, які діють на організм людини та тварин, зокрема при вживанні у їжу.